Побутова хімія - гаплик живому?

Побутова хімія

Щодня клопітливі ґаздиньки пуцують тарелі та перуть одяг фосфатними миючими засобами, не здогадуючись, що це поволі веде до екологічної кризи. Фосфати – це хімічні сполуки фосфорної кислоти та металів. Вони пом’якшують воду, роблячи засоби для миття більш ефективними.

Пригадуєте, якого кольору Прут улітку? Зеленкуватий, місцями брудно-смарагдовий. А все тому, що триполіфосфат натрію, що входить до складу більшості пральних порошків на нашому ринку, потрапляючи у водойми, діє як добриво. Він викликає швидкий ріст водоростей, особливо синьо-зелених, а це в свою чергу призводить до порушення природної біосистеми. Водорості погано пропускають сонячні промені та “висмоктують” із води розчинний кисень. Цей процес називається евтрифікацією. Один грам хімічних сполук із пральних порошків провокує ріст 5–10 кілограмів водоростей. Ті, розкладаючись, виділяють аміак, метан, сірководень у великих кількостях. Ці речовини вбивають все, що мешкає у воді. При одному пранні фосфатними мийними засобами у воді опиняється до 16 г фосфатів. За оцінками екологів концентрація фосфатів, які надходять із стічними водами на очисні споруди водоканалів перед скидом у водойми, перевищує нормативи скидів у 5 – 6 разів. Більшість очисних споруд не спроможні якісно очистити воду. Тому сполуки фосфору так чи інакше опиняються у природних водоймах. А відтак і примандровують до тіла людини.


Загроза для здоров’я

Відомо, що разом з водою фосфати потрапляють в організм людини. Перш за все, випраний синтетичним порошком, одяг контактує зі шкірою тим самим знижуючи її бар’єрну функцію, провокуючи знежирення та алергічні реакції. Надлишок фосфатів негативно впливає на роботу нирок, печінки та шлунково-кишкового тракту. НЕ втомимося наголошувати: дуже важливо вважати на те, з чим контактує шкіра, а надто тоді, коли йдеться про діток.


Як цій проблемі дають раду в Україні

Європейський ринок позбувся фосфатної побутової хімії ще в 2013 році. Що ж до нас, то у 2010 вигулькнула постанова Верховної Ради, у котрій йшлося про необхідність розробки Загальнодержавної програми зменшення і поступового припинення використання мийних засобів на основі фосфатів. У 2019 році парлемент навіть проголосував за проєкт Закону про державне регулювання у сфері мийних засобів. Проєкт пропонував з 1 січня 2020 року заборонити виробництво, використання та поширення на території України мийних засобів з масовою часткою фосфатів більше, ніж 5% від маси мийного засобу, а з 1 січня 2021 року — заборонити виробництво, використання та поширення мийних засобів з масовою часткою фосфатів більш, ніж 0,2%. Проте врешті решт проєкт був відхилений Верховною Радою. У липні 2020 було ініційовано петицію “Про заборону фосфатних мийних засобів для покращення стану водних об’єктів України”. Утім, і вона не “вистрелила”, адже з 25 тисяч потрібних голосів, нашкреблося лише 6775...


Екологічні альтернативи

Багато свідомих екопосіпак не користується магазинною побутовою хімією, а натомість миють посуд звичними содою або ж гірчичним порошком. Дешево й сердито, як то кажуть. Та, щонайголовніше - дієво. Поролонових губок у таких домівках теж годі й шукати. Бо тарілку заввиграшки можна відмити люфою. Себто висушеним “губковим гарбузом”, котрий у вигляді продовгуватої мочалки можна знайти на будь-якому базарі. Або ж власноруч згачкованю із джуту мочалочкою. Що ж до пральних порошків, то в магазинах з імпортованим крамом можна знайти неагресивну продукцію: без фосфатів та ароматизаторів. До слова, в добу прогресивного еко-активізму та інтернету, можна нанишпорити безліч рецептів саморобних пральних порошків на основі харчової соди, лимонної кислоти та звичайнісінького господарського мила. Словом, величезний простір для експериментів. Тож поки вищі інстанції накульгують у питаннях екології, ми можемо швидко й зручно наводити лад у власних домівках.