Сортувальня від України без Сміття

убс

 

Україна без сміття - громадська організація, що впроваджує культуру сортування відходів та відповідального споживання.
УБС - виразний приклад соціального підприємництва, що користуючись освітнім інструментом, змінює Київську картинку в контексті поводження з відходами.


Про напрямки діяльності


Остап, менеджер України без сміття:

Наш основний напрям –  прийом вторсировини. З цього все починалося, і навколо цього все й досі крутиться. Надзавдання в цьому напрямі – приймати усе, що тільки можна. Щоб люди приходили до нас зі своїми твердими побутовими відходами і виходили з порожніми руками і розумінням того, що все воно не потрапить на звалище. Ми приймаємо більше сорока видів вторсировини. Це все прямує на переробку або на апсайклінг. Крім того, приймаємо неліквідні відходи. У нас можна здати на переробку те, що зазвичай не беруть інші схожі організації. Ми місяцями накопичуємо невеликі обсяги пластикових виробів, якими для інших заготівельників займатися нерентабельно. Частина вторсировини, котру приймаємо, йде на експорт. Усі переробники приймають упакування з промислової технічної продукції, а з харчової - ні, тому що вона забруднена. Однак ми знайшли заготівельника, який експортує поліпропіленову плівку до Туреччини.
Нам часто підкидають батарейки. Ми їх збираємо, а тоді віддаємо на “Батарейки, здавайтеся”. Тобто платимо за людей, які безвідповідально залишають нам батарейки.
Віднедавна ми почали приймати органіку, щоправда, не всю. У нас є кілька садових компостерів, користуємося спеціальною культурою мікробів – бокаші. Покриваємо землею чи соломою. Так воно компостується. Звісно, є значно ефективніші способи, але вони коштують дорого. Утім, з часом ми хочемо придбати компостувальні установки для ефективнішої роботи.

Про сортувальню


У нас чимало приміщень. Якщо говорити про основну залу, де люди сортують, то її площа - близько 200 квадратних метрів.
У сьогоднішніх умовах карантину, на 200 кв.м. ми можемо впустити всього 20 людей. Цього мало, і через це у нас черги. Ми стараємося розставляти контейнери на вулиці, але з цим теж трапляються проблеми. Річ у тому, що склад створювався не під наші потреби. Через схему приміщення у нас багато незручностей. Загалом у нас близько 1000 кв.м. Сподіваємося пришвидшити сортування, бо обсяги досить великі.
Ми рухаємося до розширення. Потрібно або відкривати нові станції, або давати людям наші напрацювання, аби вони відкривали сортувальні у своїх містах. Ми запустили фандрейзинг на нову станцію на ВДНГ, плануємо відкриття вже цього літа. Ми також збирали гроші на сортувальну лінію для того, щоб автоматизувати сортування пакетів, адже зараз робимо це вручну. У нас дуже багато позицій. Треба кожну річ розкрити, подивитися, знайти маркування. Усе це робиться руками людей, тому зараз ми будемо встановлювати конвеєр.


Про напрямки


Усе починалося з освітнього напрямку. Аби люди приходили сортувати, їм спершу треба розповісти, чому це варто робити. Ми фокусуємося на молоді. Для цього у нас є соцмережі: фейсбук, інстаграм, навіть ТікТок... Теперішнє покоління переймається проблемами довкілля. Це зараз дуже актуально, модно в хорошому сенсі. Ми проводимо екскурсії, лекції в школах, літні виїзні школи, толоки.

Зелені офіси

Ми пропонуємо свої послуги, вивозимо пакети з сировиною, звітуємо скільки й чого ми вивезли: що на переробку, що на утилізацію. Ми також співпрацюємо з підприємцями. Постійно отримуємо усілякі звернення. Заклади розміщують у себе наліпки з QR кодами з нашою рекламою. Тобто, скажімо, кафе збирає своє упакування, а тоді відправляє до нас на переробку, чи на утилізацію.

Майстерня

Завдяки донатам нам вдалося назбирати гроші на термостіл, у якому переплавляємо кришечки. Потім з цих заготовок можна робити лавки, меблі, словом, вирізати й обробляти, як завгодно. Спільно з організацією “Агенти Змін” ми зробили лавки дуже крутого дизайну у сквері Київських інтелігентів.


Україну без сміття позиціонують як місце, куди можна принести сортовані відходи. Трапляються люди, які звинувачують вас у тому, що ви не платите за вторсировину?

Так, це типова претензія. Я можу її зрозуміти. Люди бачать усі ці великі об'єми вторсировини і думають, що це все не потребує зусиль: закидаєш вторсировину в машину і отримуєш гроші. Насправді все значно складніше.

По-перше, у нас не такі велетенські об’єми, щоб ми могли продавати їх за хорошими цінами. Заготівельники приймають вторсировину фурами по 20 т. Візьмімо до прикладу ПЕТ - в кращому разі ми заготовляємо на місяць близько 2,5 т, тобто в 10 разів менше, ніж потрібно переробнику. Тому ми здаємо сировину посереднику, котрий у себе накопичує, а потім віддає переробнику. Крім того, є багато сировини, яку ми просто віддаємо за безцінь, як-от тетрапак. Його дуже багато, але він коштує 10 копійок. Є плівка з чорним напилення, що коштує одну копійку. Для документації потрібно вказати хоч якусь ціну. Є поліпропіленова плівка, котру у нас теж безкоштовно забирають. Все це потрібно спершу перевантажити, підняти на склад, спустити до пресувальної машини. Пресування теж потребує часу: години дві, напевне, аби зробити 200-кілограмовий тюк. Все це – праця людей, а відповідно - зарплата. Використання обладнання, електроенергії, оренда складських приміщень, яка в Києві недешева, оскільки ми орендуємо неподалік від центру.
Ми стараємося правильно комунікувати цю проблему. Щоб створити такий простір, найняти команду, навчити вести медійну активність, потрібні гроші. Ця сировина не дається нам безкоштовно. У нас не просто ангар за містом, чи баки, які стоять на вулиці. Якщо підсумувати, то наш дохід на вторсировині в кращому разі покриває половину орендної плати за всі складські приміщення. Мова не йде про зарплати. Побутує хибна думка про те, що ми маємо якісь надприбутки через те, що вторсировину приносять безкоштовно.
Поза тим, у нас є й платні послуги. Ми вивозимо вторсировину з будинків, квартир. Наша машина їздить Києвом. Люди, яким незручно добиратися до нас , або в котрих немає часу, або ті, що не хочуть сортувати самотужки, можуть викликати нашу машину чи скористатися таксі і з допомогою відомої служби “уклон” передати пакети до нас на станцію, ми розсортуємо усе тут. Неліквідні відходи прямують на спалювання. Це теж платна послуга, тому що потім ми платимо підприємствам, котрі спалюють ці відходи.

Чи тяжко в Україні займатися соціальним підприємництвом?

Так, я думаю так. Не хочу екстраполювати на всіх, але судячи з нашого прикладу – так. Ціни на вторсировину постійно коливаються. Сьогодні заробіток один. Завтра інший. Тому це непросто. Якоїсь особливої підтримки від держави – немає. Переважно це наші відвідувачі або благодійні фонди, ґранти. Але це теж непостійний дохід. Тобто потрібно надихнути, переконати людей, що їм потрібно до нас приїхати, все це розсортувати.
Ми дуже вдяні за донати.
Були періоди, коли без них ми б не вижили. Зараз це теж для нас дуже важливо.
 

→ Підтримайте Україну Без Сміття, клацнувши сюди.