Що таке екологічна стратегія міста? Аналіз міських програм з охорони довкілля

екологічна стратегія міста

Екологічна стратегія міста

… або що означають ці канцеляризми і для чого вони потрібні Коломиї. 

      Надибаючи на будь-які офіційно-ділові документи, пересічна людина, намагаючись зрозуміти сенс, втрачає його за довжелезною простинею форми. І вже на четвертому абзаці згадує про те, що на неї зачекався нерозвішаний одяг, і він стає більш потрібним, ніж сама стратегія, покликана врятувати хоч цілий світ. Як громадська екологічна організація, ми взяли на себе відповідальність людською мовою пояснити, що таке екологічна стратегія міста та з чим її їдять. 

Стратегія? Не знаю такого.

      Екологічна стратегія міста – це документ, у якому описані проблеми стану довкілля, шляхи та терміни їх усунення. Метою стратегії є збалансоване використання природних ресурсів, зниження екологічних ризиків та збереження довкілля, належне екологічне урядування, екологічна свідомість, цінності та щонайголовніше – освіта. Через повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року в Україну, проблем, зокрема і екологічних, побільшало. Подекуди екологічна рівновага знаходиться на межі техногенної катастрофи. Основними загрозами залишаються затоплення шахт на тимчасово окупованих територіях, вихід токсичних шахтних вод на поверхню, проникнення їх у підземні води. Були пошкоджені території природно-заповідного фонду, забруднене атмосферне повітря та ґрунти хімічними продуктами внаслідок вибухів боєприпасів. Продовжується знищення ландшафтів та рослинності військовою технікою. 

      Утім, ми вчимося жити в умовах війни і розуміємо, що життя має продовжуватись. Саме віра в світле майбутнє і є нашою найголовнішою мотивацією зараз, адже саме нам його творити. Ми не хочемо, щоб в ньому залишалися проблеми, які стоятимуть на заваді розвитку та ефективної розбудови держави. На жаль, більшість екологічних проблем дотепер були пов’язані з тим, що економічна доцільність брала верх над екологічними пріоритетами. Ми використовували природні та енергетичні ресурси задля економічних цілей, що, зрозуміло, мало негативний вплив на довкілля.

Проблемою було й те, що дії центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не рухались в одному напрямку, та ще й моніторинг стану природного середовища вівся паскудно. Усі кошти для природоохоронних заходів виділялися за принципом залишковості. «Споконвічна» проблема, з якою ми боремося вже давно – нерозуміння в суспільстві важливості збереження довкілля. Звідси і палії трави, і смітники, на теренах яких можна заснувати цивілізацію, і обтесані попри живе дерева, тисяча й один поліетиленовий пакет, ера “одноразових” електронних цигарок з літій-іонними батарейками, і так до безкінечности. Уявіть побут однієї людини і помножте її на кількість містян. Таким чином, стає очевидно, що проблем хоч греблю гати. 

      Для врегулювання усіх цих хаотичних дій і потрібна екологічна стратегія міста – план, який не дасть перетворити місто на звалище та згідно з яким усі його складові рухатимуться у чітко визначеному керунку. Екологічна стратегія міста покликана описувати ряд проблем, які відбуваються в тому чи іншому місті та шляхи їх вирішення. Чіткі строки та що найголовніше — фінансування, відсутність якого призводитиме до відкладання цих проблем у шухляду до кращих часів. А кращі часи, як ми знаємо, не настануть ніколи, якщо не докладати зусиль. 

Наразі екологічної стратегії немає ні в Івано-Франківська, ні в Коломиї. Тому ми будемо аналізувати екологічні програми з охорони довкілля цих міст, так як вони залишаються єдиними нормативно-правовими документами у цій сфері.

Копаємо глибше.

      Візьмімо обласну Івано-Франківську та міську  Коломийську програму з охорони довкілля. Обидві охоплюють багато екологічних питань, зокрема, раціональне використання водних ресурсів, промислових та побутових відходів, охорону атмосферного повітря, земельних ресурсів та надр. Кожна зі стратегій і фінансує вирішення цих питань. Проте, розглядаючи конкретну проблему, у програмі Івано-Франківська вона описана краще. Кожна проблема підкріплюється статистикою, яка наочно переконує у важливості питання. У програмі Коломиї немає обгрунтованого роз’яснення, чому саме те чи інше питання є проблемою, їй не вистачає детальності. Позитивним фактором програми Коломиї, однак, є те, що витрати розписані по роках. Це дає розуміння того, скільки і коли саме буде витрачено коштів. У програмі Івано-Франківська вказана загальна сума, яка витратиться за період 2020-2025 років, але в таблиці витрат, натомість, вказано не тільки те, на що буде витрачена сума, а й очікуваний результат, що дає більше розуміння конкретних затрат. 

      Проте, ми хочемо більше уваги приділити саме Коломийській програмі. Вона розпочинається з багатообіцяючого питання обґрунтування доцільності розроблення та реалізації програми, у результаті якого ми очікуємо на детальний розгляд наявних проблем міста, пропозиції нововведень та інновацій. Проте,ми отримуємо лише загальні речення, не підкріплені ні дослідженнями, ні числами, ні державними документами. Також бачимо називне речення («Можливості залучення коштів різних рівнів бюджетів та інших джерел не заборонених законодавством»), яке натякає на те, що наявність потенційного фінансування і є найголовнішою причиною дбати про екологію міста.

У розділі “Основні напрями дій для досягнення кінцевої мети програми” окрім конкретних напрямів, є й нечіткі “інші напрями природоохоронної діяльності”. Але що це за “інші”, ми й гадки не маємо. Вважаємо, що у програмі, де кожне слово має бути конкретикою, лити воду – недоцільно. Часто в офіційно-діловому стилі за загальними термінами можна втратити суть, що ми і бачимо у пункті “Охорони атмосферного повітря”. Тут вказують на “фактори забруднення повітря”. Що вони мали на увазі під цим, можемо лише здогадуватись. Як запобігти цій проблемі – залишається ще більшою таємницею. 

У пункті “Охорона і раціональне використання надр” ми натрапили на питання “проведення заходів з рекультивації відпрацьованих площ видобування корисних копалин”. Невже, крім одного працюючого кар’єра, у нас коли-небудь були ще якісь? У програмі Коломиї мають бути розглянуті проблеми власне Коломиї, а не чужі. “Раціональне використання та зберігання промислових і побутових відходів” зустрічає нас радикальним “будівництвом об’єктів з переробки та утилізації відходів”, що є найкращим і поки найбільш нереальним для нас вирішенням проблеми. Будівництво сміттєпереробних заводів – це безперечний ідеал, до якого ми будемо прагнути. А зараз у нас є більш практичний та реальний вихід: створити умови для зростання підприємницької діяльності у сфері переробки відходів (забезпечити контейнерами, проводити освітні заходи мешканців про доцільність сортування сміття).

У пункті про очікувані результати від реалізації заходів програми ми шукаємо, та знову не знаходимо конкретних чисел, натомість бачимо “максимальну кількість”. Максимальна – це яка, 10, 50, 100? Очікуваним результатом у вирішенні питання забруднення атмосферного повітря є скопійований текст з пункту діяльності. Можливо, очікуваним результатом мало б бути зменшення викидів вуглецю? За їхнім текстом, складається враження, що очікуваним результатом у цьому питанні є впровадження технологій, а не зменшення викидів. 

 

Більше про цифри.

      Далі переходимо до таблиці з прогнозами показників фінансування. Переходимо – і дивуємось. У першому ж пункті помилка: замість 1600 тисяч гривень, виділених для охорони і раціональне використання водних ресурсів міста, маємо 1500 тисяч гривень. Але нехай.

У пункті, де мають бути конкретні заходи щодо виправлення ситуації з забрудненням повітря, маємо назву розділу: “Охорона атмосферного повітря” і підраховано, що 50 тисяч гривень для його охорони буде чудово. Звідки ці числа? Де конкретні заходи? Також автори програми виділили 5 мільйонів гривень на рекультивацію порушених земель. Тобто, вони хочуть засипати землею працюючі полігони та засадити їх короткокореневими рослинами. Нагадаємо, що рекультивація проводиться тоді, коли полігон заповнений повністю. Питання: як саме нам тоді розбиратись з питанням утилізації сміття, якщо у нас ще немає сміттєпереробного заводу? На будівництво сміттєпереробного комплексу порахували за потрібне виділити 1,5 мільярдів гривень. В той час, як Львівський механіко-біологічний завод із переробки відходів, що має на меті забезпечувати переробку відходів міста-мільйонника і усієї області, коштує 35 мільйонів євро (1,1 млрд. грн.). Зауважимо, що сума, виділена на будівництво такого заводу, складає 83,5% усього фінансування програми.

 

Смітники: кількість чи якість?

На придбання смітників на рік виділено 100 тисяч гривень, що в загальному складає 500 тисяч гривень за 5 років. На цю суму можна придбати приблизно 60-70 євроконтейнерів для сортування сміття. Натомість міська рада близько місяця тому встановила підземний майданчик для сміття за 894 тисячі гривень із трьома контейнерами. На жаль, у авторів не знайшлося коштів для проведення обіцяних у плані діяльності освітніх заходів щодо сортування сміття, свідомого споживання ресурсів. Проте, знайшлося аж 100 тисяч гривень для виготовлення проєктної документації та «проведення її експертизи». На вирішення питань з охорони водних ресурсів виділено 3,04% бюджету, охорону атмосферного повітря — 0,2%, охорону і раціональне використання земельних ресурсів — 10,62%, раціональне використання та зберігання промислових і побутових відходів — 85,42%, охорону природорослинних ресурсів — 0,08%, охорону тваринного світу — 0,78%.

Оцінка – незадовільно.

Загалом у програмі простежується невідповідність між запланованими заходами та запланованими витратами. Небо і земля між метою та очікуваними результатами програми, що, власне, ще раз доводить важливість проведення освітніх заходів. А на освіту в програмі виділено цілих 0,05 % усього фінансування. Нам сумно, що автори програми не вбачають у цьому зв’язку.

      Проте, надія є завжди. Так 20 червня Верховною Радою України був прийнятий законопроєкт “Про управління відходами”, що став однією з перших цеглин у сфері екології між Україною та Європейським Союзом. Раніше, у нас була розроблена Національна стратегія наближення (апроксимації) законодавства України до права ЄС у сфері охорони довкілля.

Вона складається з трьох рівнів: загальний напрям “Навколишнє середовище” (найвищий рівень), сектори (“Управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузеві політики”, “Якість атмосферного повітря”, “Управління відходами та ресурсами, включно з морським середовищем”, “Охорона природи”, “Промислове забруднення та техногенні загрози”, “Зміна клімату та захист озонового шару” та окремі джерела права ЄС, наведені у Додатку ХХХ  до Угоди про асоціацію. Відповідно до загальноєвропейських підходів процес наближення організовано також у три стадії: процес приведення законодавства України згідно вимог ЄС (транспозиція), практичне впровадження вимог і стандартів ЄС (імплементація) та забезпечення дотримання вимог. 

Будьмо оптимістами.

      Сектор “Управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузеві політики” регулює багато напрямів, але те, що він регулює питання доступу до екологічної інформації та має безпосередній вплив на оцінку впливу проєктів та її документації – невимовно тішить. Ми маємо всі шанси викорінити з себе срср-івські підходи та впровадити сучасні, дієві європейські методи. Тож, працюймо у цьому напрямку! 🙂

 

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».