Вторсировина в Україні: що, куди і як?

   Перше питання, яке виникає, коли прочитати цей заголовок: “Навіщо Україні вторинна сировина і куди поділась перша?”, що буде абсолютно справедливим зауваженням. Справа в тому, що в нас не вистачає вторинної сировини для ефективної переробки на заводах. Так, вам не почулося: не вистачає. У той час, як страшенні кучугури сміття збираються і утворюють нові поселення, в котрих, чесно кажучи, можна й заблукати, і Чугайстера зустріти. 

 

     У питанні імпорту вторсировини ми схожі трішки на Швецію. Але зовсім трішечки, бо в них переробляється понад 99% відходів, і ще майже 700 тисяч тонн сміття імпортується з інших країн. Шведські родини окремо збирають папір, пластик, метал, скло, електроприлади, лампочки та батарейки. В окремі контейнери викидаються інші побутові відходи. Усе це переробляється й використовується повторно або йде на добрива. А в нас буквально в кожній родині все сміття йде в одне сміттєве відро, а далі – байдуже. Хоча є, звичайно, люди, які теж займаються сортуванням, проте вони зазвичай зустрічають ще одну проблему: один сміттєвий бак на вулиці, куди й піде все відсортоване сміття. Єдиними місцями, звідки можна отримати відсортоване сміття, є сортувальні контейнери на прибудинкових територіях, сортувальні лінії на полігонах. Однак не всі мешканці спішать сортувати сміття, і не всі відходи вдається відсортувати на полігонах. Звідси випливає ще одна біда – відсутність культури збору й сортування сміття. На жаль, через низький рівень життя та недостатнє систематичне інформування людей, проблема сортування відходів більшості здається чимось далеким і незрозумілим. 

 

     То як працює система вторинної переробки в Україні?

Картонно-паперові заводи, склозаводи, підприємства, що переробляють полімери й пластик завантажені приблизно на 70%, а решту доводиться імпортувати з інших країн. За п’ять місяців 2021 року Україна імпортувала майже 135 тис. тонн макулатури, 22 тис тонн відходів пластмас та понад 5 тис тонн склобою, повідомили в “Укрвтормі”. У грошовому вимірі це майже 1,2 млрд грн.

 

     В Україні діють 17 підприємств з переробки макулатури, 39 – з переробки полімерів, 19 – з переробки пластикових пляшок, 16 – з переробки склобою. 

 

     Лише одне підприємство в Україні займається виготовленням офсетного (книжково-журнального) паперу, для якого потрібна первинна целюлоза. Усі інші використовують відсортований папір, а первинна целюлоза для них – допоміжний матеріал, який додають до основної маси. Україна імпортує макулатуру з Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини, Молдови, Латвії, Чехії, Росії та Білорусі. Попри те, що ціни на сировину, у тому числі й на вторсировину, зросли, макулатура залишається економічно вигіднішою, ніж целюлоза.

 

     “Полігрін” є найбільшим в Україні підприємством, яке займається вторинною переробкою поліетилену. Рециклінговий завод у Фастові, який працює з 2014 року, переробляє понад 800 тонн відсортованої сировини за рік. З неї виготовляють пакети для сміття, які продаються під брендами “Фрекен Бок” та Vortex. Майже 90% сировини – українська, решту, проте, доводиться закуповувати в ЄС, оскільки її не вистачило в Україні через відсутність сміттєпереробних заводів. На інших підприємствах ситуація гірша, тому доводиться налагоджувати співпрацю з промисловими клієнтами чи асоціаціями зі збору й сортування сміття та виконувати функцію сміттєпереробних заводів самим компаніям і закуповувати більше сировини для переробки за кордоном. Імпортують пластмасові відходи зазвичай з Польщі, Білорусі, Словаччини, Чехії, Угорщини, Росії, Болгарії, Естонії та Румунії. 

 

     Скла для переробки в Україну ввозиться найменше. З початку 2021 року країна імпортувала 5 тис тонн цієї сировини на 9,8 млн грн, в основному з Білорусі та Латвії. Виготовлення продукції з вторинної сировини більш вигідне й для бізнесу, і для споживачів. Коли переробляється склобій, економія електроенергії становить близько 30%, використовується менше каустичної соди, піску, тому, звичайно, вигідніше переробляти вторсировину. Утім є ще один нюанс: підприємства переробляють рівно стільки, скільки їх продукції готові купляти на ринку. 

 

     Тому, як бачимо, ще є над чим працювати. Проблем достатньо. Та знаєте, власна ініціатива, “запарювання” над тим, куди здати відсортовані відходи, та головне – терпіння неодмінно зроблять свою справу, і Україна маленькими кроками дійде до культури сортування сміття. А поки іде, потрібно допомагати їй в цьому, як можемо, власними силами.

 

ГО “Екоґвалт”