Ми не хочемо, щоб ви читали складно-закручені тексти Законодавства ще й у цій статті. Ми хочемо донести інформацію зрозуміліше. Ви, до речі, знали, що в нас є Стратегії по управлінню відходами, розроблені Міністерством екології та природних ресурсів разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерством енергетики та вугільної промисловості, Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством фінансів, Міністерством інформаційної політики та іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади? Непогана вийшла команда, еге ж?
У їхньому Національному плані управління відходами були чітко окреслені всі проблеми з відходами, що наразі існують в Україні. Про них ми писали в наших попередніх статтях про побутове сортування, виготовлення вторинної сировини. Та якщо ви їх пропустили (ми радимо цього уникати), то ось коротко: у нашій країні відсутня культура сортування побутових та промислових відходів через необізнаність населення, недостатнє фінансування цієї сфери, неправильне поводження з небезпечними відходами, неналежний рівень використання вторинної сировини внаслідок недосконалості організаційно-економічних засад залучення їх у виробництво. Крім того, домінуючим способом поводження з відходами в Україні є їх захоронення на полігонах та сміттєзвалищах, де перші не справляються зі своєю роллю – сортуванням та переробкою сміття, а інші – ще більше забруднюють довкілля. Ось таке замкнене коло.
Проте як знають усі люди, які беруть відповідальність за своє життя на себе: виявити та зрозуміти проблему – це вже половина шляху до її вирішення. Отже, у нас вона виявлена й дуже чітко окреслена. На сайті Верховної Ради України можна ознайомитися з абсолютно усіма даними щодо цього питання. Вони можуть трохи засмутити, але головне – читати далі. Бо далі – про мету й строки виконання Стратегії.
Реалізація Стратегії має проводитись у три етапи: перший – 2017-2018 роки, другий – 2019-2023 роки, третій – 2024-2030 роки за європейським зразком з питань управління відходами. На першому етапі реалізації цієї Стратегії було здійснено такі заходи: інструментами реалізації Стратегії визначено затверджений Кабінетом Міністрів
України Національний план управління відходами та затверджені та погоджені з
Мінприроди і Мінрегіоном регіональні плани управління відходами. Аналіз загальних заходів Стратегії показує, що на першому та другому етапах (до 2023 року включно) реалізації будуть в основному виконуватись організаційні, інструктивно-методологічні, управлінсько-структурні заходи, на реалізацію яких необхідно буде виділяти значні кошти з державного бюджету. Тільки на третьому етапі, починаючи з 2024 року (через 7 років після початку) з’являється один конкретний інфраструктурний захід щодо модернізації матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання з багаторазового використання природних ресурсів та перероблення й утилізації відходів з можливим терміном реалізації до 2030 року.
Зокрема передбачено створення органами місцевого самоврядування в населених пунктах з чисельністю більш як 50 тис. осіб спеціалізованих комунальних пунктів збирання всіх типів відходів, скорочення кількості полігонів та сміттєзвалищ шляхом розбудови мережі регіональних полігонів для захоронення відходів. У цілому, передбачено забезпечити в 2023 році перероблення 15% відходів та охопити роздільним збиранням відходів 23% населення, у 2030 році відповідно 50% відходів та 48% населення. Для того, щоб досягти цих показників, на нашу думку, без побудови інфраструктури об’єктів з перероблення та утилізації відходів як окремої галузі національної економіки є неможливим.
Як показує досвід передових країни світу (Японії, Німеччини, Швеції, Австрії, Італії, Франції), домінуючим напрямком варто зробити спорудження сучасних об’єктів інфраструктури, які забезпечували б обробку та утилізацію відходів. Для України доцільним є використання японського досвіду зі спорудження культурних центрів з рециклювання ресурсів, у першу чергу для великих міст та обласних центрів. Ці центри мають включати: завод з переробки відходів, місцеву електростанцію, що працює на теплі в результаті спалювання відходів, цех брикетування для виготовлення дорожньо-транспортних матеріалів, цех компостування, цех рециклювання габаритних відходів, цех моніторингу стану навколишнього середовища.
Далі ми відправилися в тенета мереж, щоб знайти хоча б якусь інформацію про те, як просуваються справи у цій всій затії. І, на превеликий жаль, не знайшов абсолютно нічого. Тоді варіантів два: або проект розвивається, але ЗМІ не освітлюють ці теми, або поки нічого не розвивається.
Звісно, можна щодня звинувачувати державу, політиків, інопланетян у тому, що вони все псують та нічого не роблять. Та давайте будемо чесними: завжди можна почати з себе. Зусиль прийдеться прикласти трохи більше, та результат не забариться: варто почати сортування самостійно, висловлювати цікавість до цієї теми. І чим більше до неї буде уваги, тим більше людей ставатимуть на шлях дружби з еко. Пам’ятайте, що саме на активних та ідейних людях і тримається весь світ, саме завдяки ним ми досягли науково-технологічного прогресу, творимо нове майбутнє. Не будьмо байдужими!
Авторство: Веркалець Ірина
ГО “Екоґвалт”